|
6 травня о 16:00 у Палаці мистецтв відбудеться відкриття виставки малярства подружжя художників Олеся Фіголя та Ольги Гук-Фіголь
Триватиме виставка у Палаці мистецтв до 27 травня 2010
року.
Інформація про авторів:
Олексій Михайлович Фіголь
Народився
4 липня 1961 року у м. Станіславі (тепер Івано-Франківськ).
У
1976 році поступив у Львівське училище прикладного мистецтва ім. І. Труша.
Викладачі – Костирко С. І., Яцків Р. В., Безпалків Р. М.,Єлізаров В. М.
З
1980 по 1982 рр. – художник-реставратор Львівського музею Українського
мистецтва ( нині Національного музею у Львові ).
З
1980 по 1987рр. – студент Львівського інституту прикладного та декоративного
мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв).Викладачі – Галицький
Б.І., Звір О.М., Мартинюк С.Л., Лозинський М.В., Мисько Е.П., Мельничук С.Г.,
Скандаков Ю. В.
1987
– 1990 рр. - головний художник Артемівського склозаводу (Донецька обл.).Член
республіканської художньої ради.
З
1990 по 1993 роки – на творчій роботі.
З
1993 року – старший викладач кафедри рисунку Львівської академії мистецтв.
З
1999 року – завідувач кафедри рисунку ЛНАМ.
З
2003 року – член Національної спілки художників України.
З
1981 є учасником обласних, зональних, всеукраїнських, міжнародних виставок та
пленерів. Твори зберігаються у музеях України, Угорщини, Польщі а також у
приватних колекціях України, Угорщини, Польщі, Хорватії, Чехії, Канади, США,
Франції, Німеччини, Ізраїлю.
Персональні
виставки: м. Львів, 1981 р.
м.
Артемівськ, 1989 р.
м.
Івано-Франківськ, 1993 р.
м.
Львів, 2001 р.
м.
Львів, 2006 р.
м.
Львів, 2009 р.
Ольга
Гук-Фіголь
Живописець.
Народилася в 1961 р. у Одеській обл..
У 1980 році закінчила Львівське училище прикладного мистецтва ім.. І.Труша. У
1987 році закінчила Львівський державний інститут прикладного та декоративного
мистецтва.
Учасник міжнародних пленерів.
Живе та працює у м. Львові
У
емоційній площині живопису, де дуже багато важить діапазон «палітри серця»,
чоловікам складно конкурувати з жінками. Хоча «жіночий» живопис, обтяжений
родинно-побутовими обов’язками, переважно змушений «дивитися» на світ «з
кухонного віконця», але він значно більш точний і нюансний у естетично-чуттєвих
характеристиках ситуацій. Там, де чоловіки намагаються вкотре з’ясувати сенс
життя і вирішити долю світу, жінка складає ліричні есе на вічну тему «Що таке
щастя?»
Хоча у кожного – своє
щастя, але, як писав класик російської літератури Лев Толстой, всі щасливі –
щасливі однаково. Принаймні жінкам завжди комфортно у країні своїх мрій, де
головні герої – кохання, родина, діти…. Ольга Гук-Фіголь – не виключення. Своїх
«героїв» Ольга знаходить або, що називається, «в хаті», або на пленерах. Але
конкретний предмет, випадок, погляд, зустріч для неї – лише трамплін для старту
фантазії, яка здатна перетворити простирадло на вітрило, а баняк на чарівну
скриньку.
Хоча творча манера
мисткині відзначається рішучим «чоловічим» малюнком і впевненим, динамічним
мазком, її живопис – мрійливо-ліричний – «викриває» ніжну жіночу душу. Окремої
уваги варта колористика: складна, багатошарова, елегійна…. Автор активно
залучає до емоційної характеристики своїх персонажів світло: «розчиняє» їх у
мерехтливому місячному сяйві, занурює у потужну енергетику сонця. Розтушовуючи
контури, подрібнюючи на окремі складові форму і фокусуючись лише на якійсь
деталі, Ольга в такий спосіб намагається знищити грань між реальністю та
маренням, скерувати наше споглядання від пункту «бачу» до пункту «уявляю». Тож
буденність у її полотнах перетворюється на казку, а казка отримує шанс стати
реальністю.
Історик мистецтва Наталія Космолінська
|